«А якщо не знаєш, що робити взагалі?» 

Таке питання лишили тут учора. І воно чесніше за будь-який план.

Бо «не знаю» це не глухий кут. Це момент, коли старі відповіді вже не працюють, а нові ще не прийшли.

Голова в такі хвилини вимагає одразу всю карту. Весь маршрут, від і до. А коли карти немає, завмирає.

 Але рух починається не з карти.
**Він починається з одного кроку, який видно.**

Не питай себе «куди йти все життя». Спитай простіше: що я можу зробити в найближчу годину.

Один дзвінок. Один рядок. Одне чесне «ні».

Ясність не стоїть на старті. Вона приходить у русі.