Дві людини роблять одну й ту саму роботу.  Одна з тиску і страху не встигнути. Інша зі спокою і відчуття «я впораюсь».

Дії ті самі, а результат різний. Бо світ зчитує не рух твоїх рук, а стан, з якого ти в цей рух заходиш.

**Той самий крок зі стану виживання і зі стану опори веде в зовсім різні місця.**

Перед наступною справою зупинись на секунду і спитай: з чого я це роблю? Зі страху втратити чи з дозволу собі мати?