Хтось із вас лишив фразу, від якої хочеться випростати спину. 

«Мені можна сміливо мріяти та отримувати більше.»

Помічаєш різницю? Не «мені можна» пошепки, з оглядкою на те, чи не забагато. А сміливо. Вголос. Без «але спершу заслужу».

Ось так звучить дозвіл, який уже став рішенням. Коли ти не вмовляєш себе роками, а просто дозволяєш собі хотіти.

**Мрія, яку ти дозволяєш собі сміливо, перестає бути втечею і стає напрямком.**

І сьогодні хочеться почути тебе.

Про що ти мрієш сміливо, без «колись» і «якщо пощастить»? Напиши одним словом чи короткою фразою те, що першим піднялось усередині.