Кілька днів тому під постом з'явилися відповіді, від яких я усміхнулася. 

Хтось написав, що чекає «дитину». А хтось, з усмішкою, що чекає «вигідної пропозиції».

І знаєш, у цьому більше правди, ніж здається. Бо чекати ми справді вміємо: кращих умов, зручнішого моменту, тієї самої пропозиції, після якої нарешті «можна буде почати».

Тільки «вигідна пропозиція» рідко приходить до того, хто сидить і чекає. Вона приходить до того, хто вже в русі: пробує, помиляється, пропонує сам.

**Життя не надсилає ідеальних умов поштою. Воно відповідає на дію.**

 А тепер чесно до себе.
На яку «вигідну пропозицію» ти зараз тихо чекаєш, замість першого кроку?

Напиши в коментар одним словом.