Можна прочитати сотню розумних думок і не змінити жодного дня. 

Знати, як влаштований страх, і все одно завмирати перед важливим дзвінком. Розуміти, що обираєш себе, і далі жити для всіх, крім себе.

Бо інсайт живе в голові. А життя міняється тільки тоді, коли міняється стан.

Думка без стану це як карта без ніг: напрямок бачиш, а з місця не зрушив(-ла).

**Сила не в тому, щоб зрозуміти ще раз. А в тому, щоб зайти в новий стан і побути там, поки він не стане твоїм.**

Що ти вже давно розумієш, але поки що не живеш цим?