Найдорожче рішення свого життя ти не приймав(-ла). 

Його прийняли за тебе, років двадцять тому. І воно досі працює: яку роботу вважати нормальною, скільки просити за свою працю, коли можна відпочити без вини.

Ти не пам'ятаєш моменту, коли погодився(-лась). Саме тому це відчувається не як рішення, а як реальність.

**Але реальність легко перевірити одним питанням: якби я обирав(-ла) це сьогодні, з нуля, я обрав(-ла) би те саме?**

Якщо ні, то це не твоє життя. Це чужий сценарій, який ти сумлінно виконуєш.