Очікування це теж вибір.  Тільки ми рідко його так називаємо.

Коли ти кажеш собі «ще не час», здається, ніби ти нічого не вирішуєш. Просто чекаєш зручнішого моменту, стоїш збоку і не ризикуєш.

 Але подивись чесно.
Кожен день цього «ще не час» ти активно обираєш лишити все як є. Той самий рахунок, той самий стан, те саме коло людей навколо.

 Ось що важливо побачити.
Нейтрального «потім» не буває. Воно завжди на щось витрачається, просто рахунок за нього приходить пізніше.

**Чекати, поки стане безпечно, це не пауза перед рухом. Це теж рух, тільки по колу.**