«Почну, коли все складеться.»  Напевно, найтихіша з усіх обіцянок, які ми даємо собі.

Вона звучить розумно. Ніби ти не відмовляєшся, а просто чекаєш слушного моменту.

Ось тільки цей момент влаштований хитро.

 Він не настає сам.
Умови не вишиковуються в ряд за розкладом. Завжди чогось бракує: часу, грошей, впевненості, спокою.

І поки ти чекаєш повного набору, день за днем проходить той самий стан.

Кілька днів тому в опитуванні тут найбільше людей обрали одну й ту саму точку: рішення вже прийняте, а дії ще нема.

Це найчесніша відповідь, яка тільки може бути. І водночас найдорожча, бо саме в ній «потім» живе найдовше.

 Що тут важливо почути.
**Ідеальний момент це не те, що ти знаходиш. Це те, що ти створюєш першим кроком.** Малим, незручним, сьогоднішнім.

Не тим, після якого все зміниться. А тим, після якого ти вже не той(та), хто тільки думає.

А поки одне питання.
Якого «ідеального моменту» ти чекаєш найдовше?
Напиши в коментар одним словом.