Ти чекаєш, поки хтось дозволить. 

Дозволить видихнути. Змінити напрям. Захотіти більшого, ніж маєш зараз.

Ніби десь є людина, яка нарешті скаже: тепер тобі можна. Батьки, партнер, обставини, «слушний момент».

Тільки та людина не прийде. Бо дозвіл, якого ти чекаєш ззовні, насправді живе всередині.

**Поки ти чекаєш чужого «можна», твоє життя стоїть на паузі, яку натиснув не ти.**

Спробуй інакше. Не «мені дозволили», а «я дозволяю собі». Два слова, з яких тихо починається інше життя.