Учора майже половина тих, хто голосував тут, обрали одне й те саме: «Поки не знаю, але дуже хочу зрушити». 

Зупинись на цьому. Не «не хочу». Не «мені все одно». А **«хочу, і сильно, але не знаю як»**.

Це дуже чесне місце. І дуже незручне.

Бо ти вже багато прочитав(-ла). Можливо, пройшов(-ла) не один курс. Знаєш слова «мислення», «фокус», «стан». А життя стоїть на тому самому місці.

 Ось у чому розрив.
Знання лягає в голову. А те, що реально керує твоїми діями, сидить глибше, у підсвідомості. **І вона цих книжок не читала.**

Тому можна знати багато і далі ходити по колу. Не тому, що ти слабкий(-а). А тому, що стара програма всередині сильніша за свіжу думку.

 Хороша новина проста.
Зрушити можна не тоді, коли ти знатимеш ще більше. А тоді, коли побачиш ту саму фразу, яка роками вирішує за тебе.

Глибше про це, чому знань багато, а руху нема, Зоряна розкладає тут:
[https://t.me/+AvLfjJYggfM2NGIy](https://t.me/+AvLfjJYggfM2NGIy)