«Як справи?» «Все нормально.» 

Ти відповідаєш це на автоматі, навіть не встигаючи подумати. Нормально на роботі, нормально вдома, нормально всередині.

А тепер зупинись на секунду. Коли востаннє ти відчував(-ла) не «нормально», а по-справжньому добре? Не рівно, не стабільно, а так, щоб зсередини стало тепло?

Ось у чому пастка цього слова. **«Нормально» звучить безпечно. Але саме воно тихо зачиняє двері до змін.** Бо якщо все нормально, то й міняти ніби нічого. Мозок чує «норма» і вимикає пошук іншого.

І людина роками живе в цьому «нормально». Робота, яка не радує, але ж нормальна. Стосунки, у яких прохолодно, але ж стабільні. Вечори, схожі один на один, але ж спокійні. 

Це не життя. Це режим очікування, у якому зручно нічого не чіпати.

Найчесніше, що ти можеш зробити сьогодні, це перестати ховатись за словом «нормально». Хоч перед собою. Назви те, що всередині, справжнім словом. Втомлений(-а). Порожньо. Тривожно. Або навпаки, живо і хочеться більше.

**Бо зміни починаються не з великого рішення, а з чесної відповіді собі на просте питання: як мені насправді.**

Напиши в коментарях одним словом: як тобі зараз, по-справжньому?