**Проти Грузії ми зіграли не як команда, а як збірна**
 
Практика спарених матчів для нашої національної збірної історично була важко засвоюваною. На першу гру спарки «синьо-жовтих» практично завжди вистачало, тоді як на другу – дуже часто не вистачало. Ситуація повторилася і цього разу, проте повторилася якоюсь гротескною, навіть карикатурною формою.
 
Матч Угорщина – Україна – це вогонь. Вогонь насамперед у виконанні, якщо так можна сказати, української команди. Не раз і не два говорилося раніше, що в Будапешті наша збірна вийшла дуже емоційно зарядженою. Точніше, надмірно накрученою. Наче фінал Ліги націй наші грали у тому матчі. Ну, чи, як мінімум, матч плей-оф.
 
 Однак у другому поєдинку за фактом, якщо говорити об'єктивно, без прив'язки до симпатій, у Тбілісі Андреа Мальдера виявив нам ерзац збірної України, зворотний її бік, аж ніяк не лицьовий.
 
 Оглядач [Sport.ua](http://Sport.ua/) Валерій Василенко [спантеличений «ротацією заради ротації»](https://sport.ua/uk/news/911242-proti-gruzii-mi-zigrali-ne-yak-komanda-a-yak-zbirna).

[SPORT.UA](https://sport.ua/uk?utm_source=telegram&utm_medium=social&utm_campaign=sportua&utm_content=sign)** | **[Підписатися](https://t.me/+1BwYB42BEVU3YzAy)