Коли сьогодні побачила новини, розревлася. 
Пійймала себе на тому, що, як це звірятко, тримаю руки на животі. Наче намагаюся зігрітися чи зберегти щось, що є в мені від життя.

Колись я пропонувала таку практику: 
намалювати людинку чи якусь істоту, а всередині неї - саме в ділянці живота - намалювати коло. І заповнити його на власний розсуд тим, що було б пов’язано із силою, енергією та життям. Тим, що ми хотіли б зберегти, підтримати, не дати згаснути.

Коли зовнішній світ лякає, ми можемо повертатися до свого внутрішнього центру.

У японських тілесних практиках є поняття хара - буквально «живіт», але також і внутрішній центр зосередженості, стійкості й зібраності.

У даоській традиції є поняття нижнього даньтяню - центру, пов’язаного з плеканням Ци, життєвої сили.

Руки на животі ніби захищають щось живе, вразливе й дуже важливе всередині...

Що б ви намалювали в цьому колі - у тому, що зберігає звірятко?

Доброї безпечної нам ночі   
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз