На курсі з клінічної нейропсихології, який зараз проходжу, слухала сьогодні лекцію, в якій відмітила собі те, на що раніше не звертала уваги:

Дофамін - пов'язаний із мотивацією, очікуванням винагороди, бере участь у регуляції уваги, навчанні та прийнятті рішень. Впливає і на те, як ми оцінюємо їжу та очікуємо від неї задоволення.

Серотонін - бере участь у регуляції голоду й відчуття насичення, впливає на роботу травної системи, сон і циркадні ритми, увагу та навчання. Також бере участь у регуляції больової чутливості.

Зафіксую неочевидне:

 дофамін в тому числі пов’язаний з очікуванням винагороди від їжі. Очікуванням того, що ось буде смачно.
 А серотонін - із голодом та відчуттям насичення, впливає на травлення. І бере участь у регуляції нашого сприйняття болю.

Колись я досліджувала те, що їжа взагалі не приносить мені задоволення. Мені було все одно, що їсти. І я вдячна людині, яка колись, понад 20 років тому, почала спеціально водити мене по кафе та ресторанах, щоб я вчилась їсти повільно і розрізняти різні смаки і насолоджуватися ними.

І з часом ця звичка - звертати увагу на смак, обирати і розрізняти його відтінки  - провокувала зворотний процес: з'явилося очікування радості та насолоди - смакування. І не тільки в їжі. 

Як працює в КПТ поведінкова активація: ми починаємо робити найпростішу дію - і поступово повертається здатність відчувати від неї задоволення. Спочатку його може не бути зовсім. А потім мозок ніби знову вчиться помічати: «О, тут мені дуже добре! Тут є енергія!».

А ще я досліджувала свій дуже низький больовий поріг. Надзвичайно високу чутливість до болю.
І для мене було здивуванням, що з часом ця чутливість, яку я вважала «базовим налаштуванням», знизилася.

Я думаю, що я стала набагато більше приділяти уваги тілу. Руху. Їжі. Стосункам. Тому, що веде до більшого відчуття близькості та безпеки. (Таке забуте для нас слово). Те, що в тому числі пов'язано із серотоніном. 

А вчора я якраз говорила зі знайомою, у якої діагностовано депресивний розлад і яка починає прийом антидепресантів. 
Вона не була моєю клієнткою. Я попросила її звернутись до психіатра саме тоді, коли вона розповіла, що ніяк не може насититись. Їсть дуже багато, а відчуття насичення взагалі не приходить.

З цим можна і варто розбиратися і в психотерапії, бо ця тема «насичення» така глибока. Але іноді краще спочатку допомогти мозку, щоб у людини з’явилися сили на усвідомлені внутрішні зміни.

... Цікаво спостерігати за тим, як дії, які ми обираємо, впливають на хімію нашого мозку. 
І на наш стан. І на те, скільки всього ми здатні змінити! 

Попри всі наші випробування і втому - нехай буде насолода! 

Подивилась на цю картинку і захотіла шашлик 

Доброї безпечної ночі!  
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз