Сьогодні продовжимо тему Місяця і того, що ми можемо на ньому бачити. Пам’ятаєте, вчора ввечері почали розмову? 

Якби ми побачили на Місяці саме обличчя людини, як би ця людина дивилася на нас згори: тепло усміхалася, дивилася критично, байдуже чи засмучено? Яким був би цей погляд? 
Спочатку знайдіть внутрішню відповідь, а потім читайте далі.


Ми часто проєктуємо власне ставлення до себе, зокрема голос і погляд внутрішнього критика, на те, як, на нашу думку, нас бачать інші, що вони можуть про нас думати чи говорити.

У Місяця ж точно немає наміру дивитися на нас із якоюсь емоцією. Це ми наділяємо його певним «зарядом погляду». 

Можливо, якщо нам здається, що він усміхається саме нам, це може бути пов’язано і з нашою потребою відчувати доброзичливість світу, і з нашим налаштуванням - сприймати світ і людей дружньо.

А якщо Місяць нами незадоволений - це може нагадувати про звичку ставитися до себе критично або про напруження через думку, що хтось «згори» може помітити нашу недосконалість.

Я уявляю зараз, що я усміхаюсь Місяцю і він мені усміхається.

Доброї безпечної ночі. Нехай світ буде до нас добрим. А ми - до себе і до нього  
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз