Сьогодні в моєму календарі - День відпускання літа.

Є те, що так складно відпускати. Особливо коли ми зовсім не встигли цим насолодитися.
Літо було швидким і якимось непомітним. Іноді накочує відчуття, що воно ніби й не сталося з нами.
Але все ж це було літо, яке ще пахне сонцем. І знанням, що попереду так багато часу.

Час не питає, чи готові ми. Кожне літо просто поступово стає спогадом. А потім приходить знов - зі своїм теплом і своїм сонцем.

Яким би не було наше літо, ми зберігаємо його тепло всередині. Щоб вистачило на всі прохолодні та холодні дні.
Ми відпускаємо літо з птахами, які точно повернуться. Відпускаємо літні квіти, щоб насолодитися осінніми, можливо, навіть із глибшими кольорами.

Ми відпускаємо себе - літніх у себе - осінніх.

У чоботях, із парасольками, у пальтах чи куртках. З пледами, свічками і теплим чаєм.
Коли ми розтискаємо долоню і щось відпускаємо, в неї обов’язково може лягти щось нове. 
Нехай осінь покладе нам у долоню те, що для кожного важливо.

Доброго безпечного дня 
[#натхнення](?q=%23%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%85%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз