Я прочитала, що сьогодні Всесвітній день моря. Його відзначають в останній четвер вересня.

Я сьогодні думала про наше море. Згадувала поїздку в Крим - першу нашу спільну невеличку відпустку з чоловіком. І мою дитячу подорож з батьками та братом у Ялту. І Чорне море в Одесі -кожного року ми приїжджали до родичів…

Я люблю поєднання моря та гір. Не дуже людина плавання і води. Але море для мене - реальне, уявне - завжди про дотик до природної сили.

Сьогодні ще й день арттерапевтів. І я пропонувала спробувати намалювати наші внутрішні моря. 

Спочатку - намалювати водний простір сили, втоми, тривоги, любові, радості – того, що захочеться. А потім подивитися, які береги хочеться намалювати навколо них.

Бо у кожного моря є береги.

Мені самій допомогло відчуття, коли у втоми та туги, що здавалися безкрайніми, окреслилися береги. Бо без берегів не міг розпочатися простір іншого моря. Чи іншої суші.

Виявилось, що моє море радості та любові захотілося робити більшим і більшим.

А море тривоги взагалі зменшилося, бо навколо стало більше суші - з різними пальмами та птахами.

Нехай у нас буде море радості, сил, здоров'я та натхнення!

Доброї безпечної ночі  
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз