Я сьогодні проходила тренінг з SERE-психології. Психології ізоляції. Допомоги людям, які знаходяться під завалами.

Складна тема. В якій у кожному блоці було відчуття сили.

Виписую собі цитати. Вони стосуються взагалі травматичного досвіду.

«Ми намагаємось завжди підтримувати активну позицію людини. Це не тільки фізична активність. Активна позиція - це і бути у взаємодії».

А ще:
«Бути в контакті - це вже підтримка життя».

Я сьогодні знайшла у себе на столі каштанчика-їжачка, якого розмальовувала рік чи два тому. Пам'ятаю, тоді було жахливо складно. Чоловік був у шпиталі, ми під обстрілами, діти і батьки хворіли, я від втоми вже майже втрачала свідомість.

Щоб повернути собі хоч мінімальне відчуття контролю, я розмальовувала таких їжачків, робила пластилінових янголів у горіхових шкаралупах і дарувала дітям в укриттях - щоб вони з ними гралися, тримали їх у долоньках, як заземлювальний об'єкт.

Після того складного року я точно знаю, що можу набагато більше, ніж мені здавалося. 
А цей смішний їжачок став нагадуванням.

Навіть якщо ми можемо хоча б розмальовувати каштани, ми точно так багато можемо.

І взагалі - ми з вами такі круті!

Доброї безпечної ночі  
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8)
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз