Я зараз їду додому з презентації наших посібників для родин, звільнених з полону. 

Презентація була на Хрещатику. Я приїхала раніше, трохи гуляла. Побачила жінку, що сиділа на сходах через дорогу від ЦУМу, грілася на сонечку, мружилась  і їла мороженко. 

Уявіть, Київ, лунає сигнал тривоги, десь уже наближаються вибухи. Я йду і вибудовую всередині розмову про досвід полону, катувань,  відновлення близькості дорослих та дітей. 

А в цей момент людина в сонячних променях насолоджується мороженком.
Згадала, що у мене вдома є безлактозне морозиво. 

Я вкотре подумала, що ми  зберігаємося, коли можемо переміщатися між цими полярностями нашого життя і вміщати їх в собі.
 
Презентація теж вміщала так багато різного. 
Я ще в дорозі.  Мрію про морозивко. 

Доброї безпечної нам ночі  
[#роздуми](?q=%23%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%B8) 
[@stijkist](https://t.me/stijkist) Світлана Ройз