[​](http://telegraph.controller.bot/files/751589898/AgACAgIAAxkBAALr7GqG_cgzvdpFNJNpFkIYs05EzebzAAILHWsb6iQ4SGLGrDZwy7xvAQADAgADeQADPQQ)**Огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими в червні 2026 року **

У цьому [огляді](https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_ESPL_06_2026.pdf), зокрема, відображено низку рішень ЄСПЛ щодо дотримання державами-учасницями вимог, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
 
У справі **ISKRENOVIĆ v. Serbia** заявник скаржився на несправедливість провадження щодо дрібного правопорушення, розпочатого після його затримання поліцією в м. Белграді в липні 2020 року на тлі масових протестів, спричинених запровадженням обмежувальних заходів для боротьби з COVID-19.
 
За версією заявника, почувши позаду крик «Стій!», він, не знаючи, хто його окликнув, почав бігти, після чого поліцейські наздогнали та затримали його. Натомість поліція стверджувала, що заявник образив державних службовців під час виконання ними службових обов’язків.
 
Суд з питань дрібних правопорушень визнав заявника винним. Після скасування першого рішення апеляційним судом під час повторного розгляду суд відхилив клопотання заявника про отримання записів із камер відеоспостереження та допит свідка захисту і призначив йому штраф. Апеляційний суд залишив це рішення без змін.
 
ЄСПЛ зазначив, що провадження у справах про дрібні правопорушення в Сербії в принципі охоплюється кримінальним аспектом ст. 6 Конвенції, оскільки передбачені законом покарання можуть у кінцевому підсумку призвести до позбавлення волі. У справі заявника відповідне правопорушення передбачало можливість позбавлення волі на строк до 60 днів.
 
ЄСПЛ звернув увагу на спірні фактичні обставини та суперечливі версії подій і визнав, що клопотання заявника про допит свідка й отримання відеозаписів були достатньо обґрунтованими та могли пролити додаткове світло на послідовність подій. Водночас національні суди, відмовляючи в дослідженні цих доказів, не здійснили суттєвої оцінки їх доказової сили та не навели належних підстав для відхилення відповідних клопотань.
 
Також ЄСПЛ врахував, що рішення про визнання винним по суті ґрунтувалося на показаннях поліцейського, який затримав заявника, а результат справи залежав від того, чиї свідчення – поліцейського або заявника – вважати достовірними. За таких обставин відмова заслухати свідка захисту в поєднанні з відмовою отримати об’єктивні відеодокази суттєво обмежила можливість захисту ефективно оскаржити версію подій сторони обвинувачення.
 
ЄСПЛ дійшов висновку, що національні суди не провели справжнього розгляду релевантності запропонованих доказів і не надали достатніх підстав для відмови у їх отриманні та розгляді, що порушило загальну справедливість судового розгляду. 
 
Тож ЄСПЛ констатував порушення пунктів 1 та 3 (d) ст.6 Конвенції. 
 
Нагадуємо, що з усіма оглядами практики ЄСПЛ, які підготував Верховний Суд, можна ознайомитися за посиланням: [https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/](https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/analiz/)_._