[​​](https://webappcsdfedsssd.controller.bot/media/files/751589898/AgACAgIAAxkBAALwJ2rjTbvoZQABrq-Jhme88Q09NF5KcwACwR1rGz1oGUvxKB8NQOds8gEAAwIAA3kAAz0E?sig=KUVWbmbIRdvas9V-CccPQrudJ4RX-UMBlG7b5J_td7k)**Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за вересень 2026 року**
 
Пропонуємо до вашої уваги черговий [огляд](https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_09_2026.pdf) судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – за вересень 2026 року, в якому відображено важливі правові позиції з кримінального та кримінального процесуального права.
 
У сфері кримінального права зроблено висновки про те, що:
 
– особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, а саме 16 років, не є суб'єктом злочину і не може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України. Щодо такої особи суд зобов'язаний розглянути клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому гл. 38 КПК України;
 
– дії особи, яка не є організатором забороненого грального бізнесу, але усвідомлено, з метою отримання прибутку, бере участь у забезпеченні його діяльності, виконуючи функції адміністратора, оператора, менеджера, круп’є, касира тощо, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 203-2 КК України. Для встановлення складу цього злочину необхідно довести поза розумним сумнівом кожний елемент об'єктивної та суб'єктивної сторони, включаючи усвідомлення особою участі у забороненому виді господарської діяльності та наявність корисливого мотиву;
 
– публічні заклики у відеозверненні до агресивної війни, розв'язування воєнного конфлікту, без вказівки на зміну меж конкретної території або державного кордону України, підлягають кваліфікації за ст. 436 КК України.
 
У сфері кримінального процесуального права зазначено, що:
 
– втрата органом досудового розслідування речових доказів не призводить до автоматичної недопустимості висновків експертів, оскільки речові докази та висновки експертів є окремими, самостійними процесуальними джерелами доказів. Підставою для визнання доказу недопустимим є отримання його з порушенням вимог КПК України;
 
– у разі звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примиренням винного з потерпілим процесуальні витрати на залучення з ініціативи сторони обвинувачення експерта мають покладатися на обвинуваченого;
 
– ухвала слідчого судді про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може бути оскаржена в апеляційному порядку.
 
В огляді висвітлено також інші, не менш актуальні правові позиції.