На вхідній колонаді Саду Бернацького у Краматорську давно бракує літер у назві, а деревам поруч — гілок. Їх понівечили російські авіабомби, якими кілька разів обстрілювали сусідній міст. Тепер люди, переходячи його, оминають вирви, скелети згорілих автівок і розбитий асфальт.

Поділ Краматорська на нову й стару частини в середині вересня відчутний. Нова частина, розташована східніше — фактично вже за вісім кілометрів від лінії фронту. Електрики й води на деяких вулицях подекуди немає вже тижнями. У старій частині міста життя більше, бо поки дрони сюди долетять, чимало з них зібʼють військові.

До повномасштабного вторгнення тут жили понад 180 тисяч людей, нині залишаються близько 34 тисяч. Попри близькість до фронту, місто живе. Але тримається на межі, де кожен і кожна обирають власну стратегію виживання — битися, тікати чи завмерти. Детальніше про життя у Краматорську — [у репортажі Суспільного](https://suspilne.media/1425383-bij-tikaj-zamri-reportaz-iz-kramatorska-za-visim-kilometriv-vid-linii-frontu/).

Фото: Суспільне Новини/Олександр Магула