** «Дуже голодували...»**

69-річна Валентина Кандибіна доглядала паралізованого чоловіка під обстрілами РФ на Есманьщині. Щодня під вогнем ходила по воду, а взимку ділила банку тушонки на тиждень.

Про удари попереджав кіт, а для військових жінка лишала на деревах записки, що вони живі. Каже, попри все повторювала: **«Треба жити, жити і жити. Попереду багато роботи, обов'язково всі зустрінемося».** 

У вересні подружжя з котом евакуювали бійці.

[ЧИТАТИ](https://suspilne.media/sumy/1438439-treba-ziti-ziti-i-ziti-istoria-podruzza-ake-perezilo-golod-ta-obstrili-na-esmansini/)