Пригадуєте, що Splatoon Raiders в очах Nintendo була таким собі «вступним квитком» для новачків? Через це гра дуже довго розганяється, і в Raiders стає по-справжньому цікаво грати десь на 5–6 годині проходження, коли туторіали позаду, усі слоти під абілки розблоковані, та й ти сам уже починаєш потрохи розбиратися в тому, як створювати білди під свій стиль гри.

У Borderlands чи Diablo такої проблеми в мене ніколи не виникало, але Raiders я закинув на пару місяців буквально за крок до того, як гра по-справжньому розкрилася. Відторгненню від гри також сприяла структура більшості місій у формі нудних рашів через сірі, одноманітні та безликі локації — ви все ж на безлюдних островах, не забувайте про це (насправді в розробників був скромний бюджет). І це при безмежно креативному підході до візуального дизайну в попередніх частинах.

З музикою в Raiders теж біда — крім внеску в [традиційний для Nintendo](https://youtu.be/2bEZQ00OOxY?list=RD2bEZQ00OOxY) жанр [єхидної єврейської музики](https://youtu.be/14yioUiGkiU?list=PLAAF7IwFVuk8&t=34), тут немає треків, які б заїдали в голові. І знову не залишається нічого, окрім як посилатися на попередні частини серії з годинами бенгерів у всіх можливих жанрах та настроях (могли б уже додати до гри плеєр, хз).