Кажуть, День українського борщу був учора. Але всі, хто хоч раз варив борщ, знають головне правило, на другий день він тільки смачніший. Тож я, можна сказати, просто дочекався його найкращої форми 

Багато хто знає мене як лікаря. Але поза роботою я маю свій простий спосіб перезавантаження, я просто йду на кухню.

Коли треба відпочити від робочої рутини, зібрати думки докупи й просто видихнути, я готую. Для мене це своєрідна медитація. Тільки медитація, після якої ще й можна добре поїсти 

А борщ це взагалі окрема історія. Це не просто страва. Це запах засмажки на всю хату, каструля, якої вистачить ще на завтра і навіть післязавтра, і те саме бажання нагодувати близьких чимось теплим, домашнім і справжнім.

Мабуть, із таких простих речей і складається наша українська сутність, не лише з великих слів і символів, а з того, що ми робимо щодня для своїх.

Так, судова медицина це моя професія. Але перш за все я просто людина. І іноді найкращий спосіб відпочити від роботи це вимкнути голову, увімкнути плиту й зварити справжній український борщ.

А сьогодні йому вже другий день. А за всіма законами борщової науки, значить у розквіті смачних магічних сил