Емоційне виснаження не приходить раптово. Частіше воно накопичується поступово: ми звикаємо до втоми, відкладаємо відпочинок, продовжуємо робити «все що треба» і все рідше запитуємо себе, як ми насправді.

Іноді першими сигналами стають не великі зміни, а маленькі речі: нічого не хочеться, все дратує, важко зосередитися, звичні речі перестають радувати.

Помітити ці сигнали — не означає визнати себе слабкою. Навпаки, це можливість вчасно звернути увагу на себе і запитати: **«Що зараз забирає мої сили? І що може мене підтримати?»**

Турбота про себе починається не тоді, коли сил вже зовсім не залишилося. Вона починається з вміння помічати себе трохи раніше