Ми не завжди говоримо з собою так, як говорили б з близькою людиною.

Коли щось не виходить, можемо бути до себе суворими. Коли втомлюємося — дорікати собі. Коли маємо власні потреби — відкладати їх на потім.

Але ставлення до себе теж формується з маленьких щоденних слів і думок. Іноді важливо помічати, що звучить всередині, і поступово вчитися говорити з собою трохи м’якше.

Бо любов до себе починається не з ідеального ставлення до себе, а з дозволу бути живою — різною, недосконалою і справжньою