| **a farewell to night** |

Пухкі трояндові поля 
пролягають між тіл, тугих, наче мʼяз, 
шипами електричного струму пронизують шкіру – 
на відстані подиху
торкаєшся ландшафтів ключиць,
пестиш рогівкою ока синьо-чорні клітинки простору, 
здаєш оборону: 
солдатик до солдатика, гвинтівка до гвинтівки – 
долі. До ранку. І навіть якби назовні 
закінчився світ, або ж небо 
зайнялося жовтим чи сірим – долі. До ранку.

Кишеньковий янгол регоче в обличчя,
міцно натягує струни – і ти
смієшся, стискаючи ранок
в долонях.

[@reflexref](https://t.me/reflexref)

[#марина_горбатюк](?q=%23%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8E%D0%BA)