Бабуся вчила:
відріж шкірку яблука довгим витком,
кинь через плече —
і неодмінно побачиш
першу літеру імені кохання.

Не маю жодного уявлення,
звідки яблуко може щось знати
про коханих,
проте кращої інформації
в мене все одно нема,
тож мені не завадить
німа порада старого дерева під вікном.

Зриваю плід.
Ніж оголює стиглий м'якуш,
кисло-солодкий запах лоскоче ніс,
сік тече пальцями,
а тоненька лушпайка поступово
перетворюється на змію.
Вона ліниво сповзає по руці,
відчуває мій пульс,
вкотре вигинається спіраллю
і нарешті вислизає.

Відпускаю її,
аби однією таємницею в житті стало менше.
Шкірка вдаряється об підлогу
і лягає у формі моєї улюбленої, ненависної літери.
Її значення змушує мене
почуватися так,
ніби це з мене здерли шкіру.

Я кидаю її вже понад 20 років,
проте долю не перепишеш.

Press F.

[@sadlovawrites](https://t.me/sadlovawrites)