Ближче до дня народження хочеться писати хіба що про смерть.
Знаєте, возвеличувать скороминущість років, оплакувати юнацьку дурість
(наче вона взагалі у когось колись зникає).
Хочеться плакати просто щоб нагадати собі це вміння схоже до чудернацьких химер,
що живуть десь глибше, ніж в моїх сумнівах чи в Маріанській западині.

Ближче до "дня" хочеться писати хіба що про страх,
наче б то справді віриш, що Геліос тебе порятує і полікує вавку у голові,
яка живе так давно, що припинила сприйматись одною з вад.
Так давно, що навіть імена олімпійців стерлись
з їхньої віри
та пантеону богів.

Ближче "до" хочеться писати про те шо ти зміг, чи винайшов, чи створив
/навіть якщо це фігурка кота по дитячій інструкції оригамі/
Ближче "до" ти складаєш список із подарунків, де на першому місці квиток до Закинутих островів,
на яких ти писатимеш хроніки,
і дуже шкода,
що не Нарнії 

[@in_gal_night](https://t.me/in_gal_night)

[#софія_волкодав](?q=%23%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2)