чи то вдарить бивнями спадень
зоравши поля задимлені
заструменіє 
під вітрилами обрію надвечірʼям

де бродить поміж вітряків ирію 
скуйводжене лоша осені
на післяжнивну стерню копитом налягаючи

а ми дотичні залюдненим вагонам
в суміжній реальності 
висмикуємо по черзі 
знимки образів

і вже вивертом 
з оберемком ніжности
випурхую вгору 
на поклик любимих рук 
відлунювати вересень
/
бо навіть у гирлі міста 
заповненого ключами до зближення 
обираю твоє імення

[@nlitvinovapoetry](https://t.me/nlitvinovapoetry)

[#літвінова](?q=%23%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0)