дихати
від першої букви до сьомої ранку
язиком привласнювати ті самі смертоносні проміллє
твоєї шкіри кутиків губ
чорне на чорному 
і не кажи що не подобається

скільки екранів гріють відбитки твоїх холодних пальців
так ніжно так довершено розриваючи/сь
зупинись
метал твоєї зіниці
стане першим гудзиком для моєї
нетерпляче розірваної сорочки
там де ми
літали від плану але без Оруела
прикидаючись несамотніми 
пестячи асфальт
/бо були на колесах/

найгарячіший зойк твоєї коханки
на ранок проїсть в тобі скурвлений до-бемоль
пробираючись холодом 
скрученої в кільце панчохи
там 
де так солодко
ще продовжує дряпати шкіру 
твоєї платівки
її загостреночервоний
віртуальний нігтик

[@viknapoetry](https://t.me/viknapoetry)

[#єва_верле](?q=%23%D1%94%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B5)