ev* символічним було те, що село зібрали біля цвинтаря — мов наказують "споглядайте, поки є можливість, споглядайте — бо скоро там будете ви" а опісля — вагони, неначе десятки й десятки черев підступних змій; там — родини розділені, там — ґрунт розритий, там — рев водоспадів стих та плекати культуру в умовах, близьких до в'язниць — то мов у рану глибоку посадити зерна надії, що колись — **що колись!** — вийде повернутись додому і навіть тоді — де гарантія того, що вдома не буде отрути, не буде зараження вічним презирством до людства... ... я ніколи не був у Криму — і чую про нього лише через схожі історії від киримли в соцмережах та я мрію про одне — мати кримськотатарського друга, щоб я міг об нього порізатись там, де вже є надріз імені родичів-повстанців, що себе не видали імперії — а потім, щоб наші внутрішні дерева — одне — абрикосове, друге — яблучне — стали і місцем пам'яті, і місцем плекання 18.05.23 _*дім (кримськотатар.)_ [@stav_ozero](https://t.me/stav_ozero) [#архіви_ставозера](?q=%23%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%D0%B8_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%B0)