Грає кохання майстерно у хованки,
Часом стихає, щоб потім штормити.
А пелехатими хмарами миті
Небо штрихами надії наповнюють.

Як доведеться стикнутись орбітами 
З тим, хто буденності дасть неповторність,
Фарби пастелі самі наче створять,
Пісня натхненно у простір летітиме.

Іноді криються знакові зустрічі,
В нерозберисі в автобусі з місцем.
В серце незриме щось зможе пролізти.
Чи то з поривчастим вітром запуститься?

Часом стосунки чаяться в несхожості,
В галасі сурм рятівних, як зіб'єшся,
В кількості солі в ранковій яєшні,
Під парасолькою днями негожими.

Містяться в діях для знайдення потягу,
Навіть тоді, як один лиш мандрує.
Як дзеленчать чуйно-голосно струни
І на початку знайомства і протягом!

Та у роках почуття не потопляться.
Щоб у строкатості смуг вирувати,
Будуть у каві, букетах, джелато.
І розшукають обручки у попелі.

[@literospletinnia](https://t.me/literospletinnia)

[#оксана_приходченко](?q=%23%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE)