Кожного разу, коли вони зустрічалися, 
коли сварилися і сперечалися, 
все перекочувалося і не закінчувалось, 
і кожного разу повітря засвічувалось, 
з очей виганяючи найменший сумнів, 
і історія їхніх дивних стосунків 
не мала продовження і жодного змісту, 
але варта того, щоби її розповісти.

Коли вони втомлювалися і поверталися, 
коли вивітрювалися і не віталися, 
боролися вперто зі своїми видіннями, 
і говорили тільки з псами і тінями, 
вони трималися болю і відчаю, 
знаючи, що тільки їхньою вбивчою, понівеченою, північною ніжністю 
можна посперечатися з вічністю.

І коли їх вчергове ламало і кидало, 
і планети над ними пливли розхитано, 
коли їх знаходили ранками тихими, відслідковуючи їхнє дихання, 
вони зупинялися в мороці теплому, 
й освітлювали навколишню темряву 
зірками, сигналками й сірниками, переплітаючись язиками.

І кожного разу, коли їх відспівували, 
відстрілювали і хором підспівували, 
ніби життя кримінальних ангелів 
вичитували з церковних євангеліїв, переповідали їхню історію, 
темну, спотворену і нескорену,
переписану, 
недоговорену, 
ними самими 
вкотре повторену.

Сергій Жадан