ловлю бісики у твоїх очах,
водночас із зайчиками у ластовинні.

хіба винні метелики, що летять на світло, наче у фільмах 
жахів?
чи відьми у тому, що втрапляють у полум'я 
від світанку і десь до полудня,
вигоряючи до кальцієвих 
ґрунтів?
начебто ти
після важкої роботи
вигоряєш до скону
і замовкаєш перед дзеркалом у кімнаті.
розгортаєш книжки про чаклунське приладдя
і трави, що розквітають надвечір.

небезпечно залишатися поруч,
коли ти розкреслюєш стіни
ескізами зломищ та пам'ятних місць
про втечі
від особистої інквізиції.

лицарі ніколи не приходили вчасно із порятунком,
тому повторюю і повторюю,

наче мантру.

ти єдина можеш торкатися правди 

стопами та руками

ластовинням, думками й голосом

розтинати солені води
поза будь-яким часопростором,
пересушувати річки,
переповнювати пустелі,
малювати на стінах звіти
про діяльність ковенів та костелів минулого,
типу ОльгиЄлизавети,
повз які пробігаєш додому,
наче існує тільки одна дорога 
і та до центру 
землі
нижче по городоцькій.

я випиваю розчин
з матіоли та флокси,
доки ти переховуєшся від світу,
бо мені не вдалося

[@in_gal_night](https://t.me/in_gal_night)

[#софія_волкодав](?q=%23%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2)