Людина людині щит і міцна броня,
або слід на чернетці чийогось ліжка.
В мене накипом у гортані слова, слова,
що не день — відкашлюються гостріше,
але тиша відвертіша, то ж давай мовчати. 
Гострі кути із близького кола 
формують чіткий квадрат:
кожному по ребру роздав —
собі жодного не залишив. 
Похрустує обладунок 
під вагою поспішних рішень.
Діапазон чуттєвості глибший, ширший,
не дістатися навпрошки.
Шори на очі, під очі тугі мішки,
в них і ховати зайве за необхідності. 
Діагоналі поглядів
креслять пласкі хрести,
в точках перетину лати тріскають.
Розповзаються лоскути,
з-під лахміття пунктиром спливає коло,
в центрі — ти. 
Простирадла до скрипу випрані.

[@snigpoetry](https://t.me/snigpoetry)

[#мері](?q=%23%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96)