мій друже вірний, спали цей лист і попіл слів моїх проковтни. 
я стану вільним. життя, мов міст, скінчиться вдосвіта у вогні. 
я стану сіллю  і сповню вщерть  відкриті рани усіх віків. 
я добровільно приймаю смерть від інквізиторської руки. 
 
рука здригнеться, бо вирок мій  страшніший суддям. настане час 
із чистим серцем піти в вогні, аби розтанути, мов свіча 
в долонях Бога, з його колін пролитись воском в чумацький шлях. 
скажи, для кого ти б'єш уклін і скільки втримуєш на плечах? 
 
тобі збрехали. буття – як цирк. весь світ жонглює вугіллям слів. 
немає кари за жоден гріх. лиш тіні істини на землі 
в тонких печатях магічних тавр – світи сплітаються, наче стіг. 
я зміг зібрати усе, що знав, на сторінках єретичних книг. 
 
за що ж я бився? за світло сонць? за безмір всесвіту, вир орбіт? 
за те, щоб вівці з моїх долонь пили й плювали мені услід? 
царі зрадливі, забувши лють, піднімуть правду на тлі знамен. 
колись у Римі мені зведуть на місці спалення монумент.

мій друже справжній, ти пройдеш повз. хай люд впаде до залізних ніг, 
і ти побачиш мільйони сонць, що обертає навколо них 
безлика гордість, первісний страх піти зі світу цього ніким. 
для всіх народів в ім'я Христа я буду в сонмі нових святих, 
 
а дух мій стане безрідним псом без пер, паперу і вуст людських. 
прийду останнім пророчим сном – і лиш брехатиму на зірки. 
немов багаття, мої сліди залишать вулицям теплий чад. 
 
мій друже, раптом впізнаєш ти Джордано Бруно у пса в очах?..

[@alefandco](https://t.me/alefandco)

[#алеф](?q=%23%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%84)