на площі митній
біля стенду
де усміхнені люди
обіймають левів
панд
дітей
і якихось підозріло щасливих оленів

я сказав:
– щось у картинці вашого раю
забагато роботи дизайнерів
жінка за стендом усміхнулась
так ніби чекала цього
все життя
– а ви вірите в бога?
– залежно від погоди
сказав я
над Львовом висіли хмари
кольору старих платівок
– істина не залежить від погоди
відповіла вона
у цей момент
голуб насрав просто на буклет
і мені здалося
що всесвіт
висловив свою позицію
набагато лаконічніше
ніж ми обидва

але дискусія вже почалась
і покотилась
як порожня пляшка
бруківкою
я говорив про сумнів
вони говорили про певність
я говорив про хаос
вони говорили про план
я говорив про те
що якщо у світі є задум
то його явно писали
в останню ніч перед дедлайном

поруч проходили туристи
їли морозиво
дивились на нас
як на вуличний театр
де актори забули сценарій
але вперто дограють виставу

потім чоловік біля стенду
дістав брошуру
і відкрив на сторінці
де вовк лежить поруч із ягням
– ось майбутнє людства
я подивився на малюнок
потім на голубів
які билися за недоїдений круасан
і відповів
– ви спочатку
цих двох помиріть
а тоді поговоримо
про есхатологію

на хвилину запала тиша
десь за рогом
продзвенів трамвай
і вітер погнав
через площу
старий чек із Кумпеля
наче перекотиполе
кінця світу

тоді я пішов
а вони лишились
під своїм стендом
посеред міста
де кожен проповідує
щось своє
хтось бога
хтось революцію
хтось криптовалюту
а хтось
третю каву за день
і якщо чесно
я досі не знаю
хто з нас був
найдивнішою сектою

[©Кудлатий](https://t.me/kudlatyy)

[#кудлатий](?q=%23%D0%BA%D1%83%D0%B4%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9)