∞ на західному фронті без змін. я помер цієї ночі. я би загубився серед цих стін, ще й дуже охоче мені мама глянула в очі і побачила вогонь згаснув вона знає — нічого не хочу, просто вбиваю час тут вона хоче дати допомогу, та не придумали таку силу опущу руки й ноги, питає, чому немає сенсу, сину? та питання ствердне, вона бачить мою пусту душу мене вже від усього верне, все можливе відпущу немов, Мартін Іден, розчаровуюсь у всьому навколо навколо мене тут біди, ніби страждати в світі модно сісти коли ікони Богородиці, вечеряти, пустити чарку та мені справді шкода цих, культурну країни частку ця доба щось стомила мене, тому варто на бокову а далі новий бісовий день, мені сумно, як малюку що залишили біля монітору, всі самі пішли на танці плюючи на можливе горе, більше не буде шансів прийшла в моє життя, то же врятуй від самого себе відмовляюсь від вітань, розум не фюча, а проблема вона скривить головний шлях, немов я Віллі Вонка прийде колись час, в кожному вселиться Іван Гонта на західному фронті без змін, на наших лицях розпач опише попсово біди змі, ці статті отримаємо поштою можливість підключення де-юре, не буде де-факто з'єднання з нашими не буде, ми покинули Гарвард ми робили снігових ангелів, світив повний місяць бог бачив — ми були гарними, а зараз все бісить я сумую, а ти там десь в Греції їсиш бридкі оливки спалила наші фортеці, написала, що зі мною гидко та я з чашкою кави розгадую дворічні кросворди зашиваю свої рани, які ти так робила вміло й гордо дивишся з балкону, не сперечаюсь, ти — красива десь в твоєму горизонті море, безкінечність, хвиля ми на сусідньому пляжі з друзями вбивали цілі дні хотіли загоріти — лажа, кожний по черзі тоді згорів ти виплюнь мене як жуйку, довго жувати не вийде я аб'юзивний вуйко, кожний момент це як привид який ніби в соціальній рекламі, покаже найгірше а що блять буде далі? я писатиму про тебе вірші приведу тебе на дах, влаштую невеличкий салют буду вести себе, як маг, щоб показати, що люблю потім знову зле, прийти додому, моніторити чати і вже в другий день, в своєму виборі сумніватись бо можливо вона така сама, як ті всі мої минулі я вбиваю себе даром, пишу свій заповіт рунами розбиваючи свій позитив, на депресивні регіони якщо проблема — ти, то коли вже вийдеш з моди? можливо це просто збіг, що не цікавили гроші на західному фронті без змін. я помер цієї ночі. [@kanalgrinenchuka](https://t.me/kanalgrinenchuka)