не існує нічого довше за тимчасове. 
Поки одні втрачають обличчя й совість, 
інші втрачають розум, життя і друзів. 
Варто думати двічі щодо союзів, 
щодо радбезів, гуртків без-ініціатив. 
Вони будуть врубати бовдурів, 
а сором знову відчуєш ти, 
і гішпанське його походження 
затицяє у потилицю, заколить у міжребер‘ї.
В ньому вирви завдовжки у ряд з календарних днів, 
що минули з моменту, коли розпочався бій,
не усупереч, а в ім’я. 
Як так сталось, що раптом моя сім’я 
розрослася мільйонами, 
розпростерлася по світам?!
Як їм спиться там? 
Чи їх хтось обіймає там 
перед сном? 
Поки тут вивертає доверху дном 
і кидає навзніч і горілиць
серед зруйнованих вулиць, 
у мережі хтось знову обуриться кібербулінгом,
вразиться неприйнятністю шок-контенту, 
висловить занепокоєння без контексту. 
Здається, це вже забагато тексту,
бо жодній із літер не передати й крихти
тваринного крику,
німого зойку,
що рветься крізь сон назовні 
десь на нейтральній зоні 
в альтернативному всесвіті 
без війни.

[@baza_of_Nata](https://t.me/baza_of_Nata)