Невидимки

Хлопчик, замість якого я народилася,
Не фарбує волосся, не палить, лягає рівно в десятій,
Заповнював прописи без помилок і без жодного примусу,
Мамі зовсім неважко було його колисати. 

Хлопчик, чиє я зайняла ліжечко з ґратками,
В лоба пальцями тицяє - чого добилась ти?
Йому личить піджак, моє прізвище і краватка
На обкладинці Форбса «Тридцять до тридцяти».

Хлопчик, що я проти нього - китайська репліка
(про підробку свідчать усі /фенотипні, первинні/ ознаки)
Моя Римська імперія - мозок дбайливо виплекав
І пустив поміж звивин ховатись довічним сталкером.

Хлопчик, який програв мені в дурня народження,
Виграє з нищівним рахунком кожну подальшу партію.
Помиляються тільки живі. Невидимки з уяви - не можуть,
Отже, завжди в руці тримають 
козирні 
карти.

[@Ma_ri_ua](https://t.me/Ma_ri_ua)

[#поезія](?q=%23%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%8F)