ну бо а що зостанеться коли змарніють
зотліють опадуть усі шипи
лексеми шкіри пелюстки
мов перламутровий пилок
із крил пощерблених

голий-голісінький кристал
первородної солі
непроглядно прозорий
що тужаво фонить посеред
вузлуватого роздоріжжя
і в його безпросвітнім стерильнім нутрі
поневолений вітер 
із кілкими вкрапленнями зір

тож хай ідуть розхристані дощі 
розмиваючи до осердя 
тривожну кісточку послів'я 
перестиглого і засхлого 
хай буде не чорнозем солончак 
а в ньому затамоване коріння 
у бульбах суфіксів 

ну бо а що зостанеться коли збродяться
барвисті світла у тісних зіницях 
голий-голісінький кришталик 
і чумацький шлях сльози

Ірина Божко ([@bozhkoistyping](https://t.me/bozhkoistyping))