Опісля нічної ракетоатаки
Летять повідомлення-голуби,
Із доброю звісткою їм би вертатись.
Хвилюється кронами жовтень картатий,
Та вирви не всі вже загоїти.

Здригаються стіни, у когось уперше,
У когось і лік не згадається.
Під пледом обійми хоч трохи та зменшать
Підступну тривожність. І знову до звершень
Йдемо після думкоредакції.

Підлогу притрусить не раз штукатурка,
Незмінна проявниця вибухів.
Нервово озветься і серце на гуркіт.
А місту-фортеці, катам неприступній,
Болить: стільки в засвіти вибуло.

[@literospletinnia](https://t.me/literospletinnia)

[#приходченко](?q=%23%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE)