Пливи, рибо, пливи -
ось твої острови,
ось твоя трава, 
ось твоя стернова:
править твій маршрут, 
шиє тобі парашут, 
пасе тебе в глибині 
при своєму стерні.

Коли зелені зірки 
падають в гирло ріки, 
тоді твоя стернова 
промовляє слова:
це ось - мої сни, 
це - рибальські човни, 
це - ніч, це - течія,
це - смерть, певно, моя.

Життя - це тиша й сміх. 
Його стане на всіх.
Його вистачить всім - 
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети -
я знаю всі мости, 
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.

Лише твої слова, 
лише таємниці й дива, 
лише сповідь і піст 
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай, 
хай без жодних надій
- радій, рибо, радій.

Любов варта всього - 
варта болю твого,
варта твоїх розлук, 
варта відрази й мук,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.

Сергій Жадан