[#Поезія](?q=%23%D0%9F%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%8F) 

**Шви пам’яті**

_Пагорб за вікном 
тінню лягає 
                       на 
                            гостролезо 
                                                    ножа,
                                                    неначе 
                                 погірдно 
           глумиться  
вустами недосяжними,
і тягнеться — 
                            тягнеться 
                                                збіччям 
                                                до 
                           зморшок- 
      подряпин 
вічнопрозорого скла.

На ньому блищать
жовті лінії скотчу,
наклеєні зі скреготом 
чорно-лютневого вечора,
                         які досі лежать 
                         зашкарублим рубцем,
                         ніби зраджені 
                         крихти минувшини.
                        
За темною тінню 
ллється зойк віддирання 
липкого паперу, 
зоставленого, мов гончак 
намертво-навічно 
плекати та боронити 
брунатні стійки-рамена, 
допоки вона 
у світлі кімнати, 
себейде,
живе,
не згасає.

Коли сталь канцелярського ножа
розрізає останню жовту смужку
на крихітному тільці вікна,
з дерева на пагорбі 
                         спадає пелюстка-лелітка,
                         долонячи ароматом її тіло
                         у крихітних обіймах
                         подруги-кімнати.

Тоді ж зринають думи
і тіло німіє у зашморгу
дотепер не забутих 
лютнево-чорних днів,
що спадали вогнем,
сухими краплями пилу,
на голомозу долівку.

А крізь оголену шибу
неспішно проступають
і клубочаться, 
відпокутуючи чужі гріхи,
                         залізобетонні заводи — 
                         неначе пам’ятки звитяги,
                         які потай моляться 
                         про неї.

Їхні знівечені ребра —
останні прихистки любови  
                         льотом  ідуть
                                                     гострити
                                                                        чергового
                                                                                              ножа_.   

**22.06.26 — 26.06.26**

[Славко Баляндрасник](https://t.me/+wB2CWteXWS5mNTMy), 2026