привиди не зникають
не випаровуються 
не розчиняються у повітрі
не розсіюються мов туман
пелена з очей і губ
привиди не зникають
вони стежать сумними очима
їх біль біжить за тобою
слідує
струмениться
кровоточить
лишає темні плями на нічній сорочці
лишає тебе спокою
не дає спати у повню
дивиться на тебе очима мертвої риби у супермаркеті
скиглить мов самотній пес
плаче за твоїм голосом і ласкою твоєї руки
привиди не зникають
загортають тебе у брунатний тренч 
кольору крові
звуки кроків 
швидких перехожих
поламані білі підбори 
шпильки 
гумка що пристала до підошви
ідеш і плачеш 
Вона 
слідує за тобою 
тихо й повільно 
з очей кров 
тримає поділ твоєї сорочки 
підносить його до лиця 
хапає його зубами 
скиглить
плаче 
аби ж то мені не бачити
аби ж то мені...
привиди не зникають
вони дивляться як ти їси і спиш
як ти торкаєшся себе мастурбуючи
як працюєш на тій же клятій роботі 
четвертий рік поспіль 
як здригаєшся від кожного вибуху за вікном
як годуєш кота і знову лягаєш спати
а тоді прочиняєш очі 
і світло нового дня
заполоняє кімнату
кидай сорочку в прання
розсувай фіранки 
впусти літо в кімнату 
Вона 
лишить тебе рівно до вечора

[@vykokhana](https://t.me/vykokhana)