шукаю відбиток пальця 
на поверхні ґрунту
усім своїм рожевим тілом,
адже це майже єдиний
доступний спосіб звʼязку. 

моя ніжність - 
вимірюється слизом 
на твоїх долонях, 
поки несеш мене до спальні, 
наче живу обручку
і кладеш у чашку
з вологим мохом. 
мені так подобається, як ти
витираєш пил зі скляного неба
і сортуєш яблучні шкірки
за кольором, 
ніби відтінок гнилі
має для мене 
значення. 
ох,
тобі так легко бути богом,
коли я - лише дрібʼязкова
лінія без ваги.

коли не маю змоги 
бачити обличчя, 
відчуваю теплий подих,
що тОркає кожне
з моїх сердець
і на якусь мить ті 
напросто відмовляються
функціонувати. 

це так мило, 
що ми подібно 
скручуємось у спіралі,
коли засинаємо,
і в цьому збігові форм
є щось надто інтимне,
аби назвати це 
звичайною
схожістю
поз.

та в паузах
між тихим 
нічним сопінням,
щось усередині
починає думати 
за мене…

а чи кохав би ти мене,
якби я просто
була
людиною?

***

інверсія

***

а чи кохав би ти мене
так сильно
якби я
була
черв’яком?

адже в паузах
між твоїм тихим
нічним сопінням,
щось усередині
починає грайливо
думати 
про це
за мене…

це так правильно,
що ми подібно
згортаємось у спіралі,
коли засинаємо,
і в цьому збігові форм
є щось надто інтимне,
аби назвати це
випадковою
схожістю
поз.

коли я маю змогу
бачити твоє обличчя,
відчуваю гарячий подих,
що тОркає
моє єдине серце
і воно на якусь мить
напросто відмовляється
функціонувати.

ох,
тобі так важко бути богом,
коли я - цілий світ
з гарячим хребтом 
і власною вагою.
та мені так подобається, як ти
відчиняєш вікна у чисте небо
і сортуєш мої сукні
за кольором,
ніби відтінок тканини
має для мене
бодай якесь
значення.

люблю, коли
моя ніжність -
вимірюється теплом
у твоїх долонях,
поки несеш мене до спальні,
наче найкоштовнішу річ
і обережно
кладеш на ліжко
з вогким шовком,
що пахне 
літнім дощем.

я шукаю твій теплий пульс
під товщею ковдри
усім своїм хребетним тілом -
і знаєш, 
відчуваючи усе це,
мені більше не треба
жодних інших способів
нашого 
зв’язку.

[@coldautomn](https://t.me/coldautomn)