Сила ріки
Занурю душу стомлену у воду,
Відчую силу спраглої ріки.
Зніму броню своєї вроди
І відпущу зневіру залюбки 

Нехай це ніжно-чорне плесо 
Вгамує мій нестерпний біль,
Що крає серце ніби лезом, 
Кровить крізь рани звідусіль. 

Навколішки впаду на сповідь,
Віддам всі сльози течії.
Омиє тіло річки прохолода,
Очистить всі думки мої. 

Пірну я вглиб до жовтого піску
А, випливши,  подякую стихії,
Що зняла з мене ношу нелегку 
І повернула мої мрії 

Відроджена зійду на берег,
Відчувши силу знов в собі
Я зосереджусь на своїх потребах,
І більше не тонутиму в журбі.

Тетяна Гавриляко

[#тризуб_посейдона](?q=%23%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B7%D1%83%D0%B1_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B0)