слабкість — це те, що можна пробачити,
якщо не собі

сльози — це те, що потрібно дозволити,
але не сьогодні 
на сьогодні у списку ще дванадцять справ,
якщо не встигну, батько зречеться мене,
моє ім’я викреслять з усіх епосів
і забудуть вже завтра 
не забуде тільки мій особистий крук,
прилітатиме щоночі,
викльовуватиме спокій до краплі,
поки я скутий ланцюгами паралічу
тому щоранку я перемагаю себе 
і встаю на ноги
перекладаю тиск з грудей у довгу скриньку,
щоб іти рятувати свою Пандору
чи будь-яку іншу планету
навіть ледве знайому
адже їм потрібніше
адже я можу,
бо менш побитий метеоритами втрат
і не знаходив себе в порожній кімнаті 
з хвостом від комети на шиї
зі шрамів тільки слід від обручки
нічого, заживе до наступного,
поки я відкладаю усе, 
щоб вкластись у таймінг
бо не можу спізнитись 
бо не можу програти
пливу проти течії з власних сліз,
щоб дістатись до джерела
туди, де все почалося
де перша слабкість переросла у першу брехню
тепер білим вовком іду за її слідами
б’юся з породженими нею потворами
латаю дірки на небосхилі
але все марно 
дамбу прориває 
і все, у що вірив, змиває під корінь

я знаходжу себе в порожній кімнаті
поруч не врятований мною світ
і пляшки з-під еліксирів,
які так і не загасили щось там усередині 

слабкість це те, що потрібно дозволити 
інакше програєш їй всуху

[@virshok](https://t.me/virshok)

[#карич](?q=%23%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%87)